Шановні колеги, друзі!
Наша ювілейна Х Щорічна дослідницька конференція “Відповідь центральних банків на виклики майбутнього: стійкість, довіра та інновації” добігла до завершення. Два дні, дванадцять наукових доповідей, п’ять панельних дискусій, ключові лекції та виступи. Тепер час відступити на крок назад і подивитися на повну картину.
Три теми, які виявилися відповіддю на одне складне запитання
Ми розробили програму конференції, орієнтуючись на три ключові поняття: стійкість, довіра та інновації. Обираючи такі теми заздалегідь, ніколи не можна знати, чи дійсно доповідачі їх використовуватимуть, чи ці теми просто залишаться на банері. Цього разу їх використовували майже дослівно – від першої доповіді до останньої.
Андрій Пишний відкрив конференцію, висловивши думку, яку кожен наступний доповідач розкривав по-своєму: формат нашої події змінився через реальні загрози, але мета залишилася незмінною.
Теза про «якір та гнучкість» згадувалася в багатьох виступах. Учасники конференції (зокрема Фабіо Панетта та Мартін Кохер) наголосили, що в епоху постійних потрясінь центральні банки мають бути гнучкими та адаптивними. Однак така гнучкість є ефективною лише тоді, коли вона ґрунтується на міцному якорі – непохитній відданості ціновій стабільності та інституційній незалежності. Ця точка зору ідеально узгоджується з основною тезою промови Андрія Пишного: треба «змінюватися настільки, наскільки цього вимагає реальність, але водночас ніколи не втрачати з поля зору головну мету свого існування».
Схожу думку висловив Мартін Кохер, але через іншу історію: про Одіссея і сирен. Головна ідея полягала в тому, що центральний банк, якому довіряють, це не той центральний банк, який завжди діє однаково. Це той, чиї різні дії можуть і будуть сприйматися як такі, що слугують одній меті. Гнучкість потребує дисципліни.
Теми дослідницьких сесій також були тісно пов’язані з темою конференції. Вони зосередилися на кризах, потрясіннях та геополітиці. Майже всі дослідження присвячувалися аналізу поведінки економічних агентів, ринків або інституцій в умовах надзвичайних подій, таких як війни, блокади, санкції, енергетичні кризи або різке зростання геополітичних ризиків.
Довіра формується роками, а перевіряється миттєво
Теза «довіра як ключовий актив» стала частиною більшості виступів. Практично всі основні доповідачі наголошували на важливості довіри громадськості та ринку – того, що формується роками, але перевіряється під час криз. У своїй промові Андрій Пишний навів влучне порівняння, описавши довіру як «пам’ять, перетворену на очікування», що допомагає системі витримувати екстремальні навантаження.
Фабіо Панетта розширив цю думку в своєму виступі. Довіра до установи не формується під час кризи. Це результат багаторічної роботи та реформ, які часто не привертають особливої уваги: вдосконалення правил, посилення нагляду, неухильне дотримання дисципліни. Перевірка відбувається лише в екстремальних ситуаціях.
Більшість доповідачів приходили до такого висновку, кажучи про довіру: її потрібно завоювати задовго до кризи, адже під час шоку вже буде запізно.
Незалежність як запобіжник під час потрясінь
Необхідність захисту інституційної незалежності центрального банку в умовах фіскального тиску та геополітичних криз була однією з головних тем у виступах європейських регуляторів і під час панельних дискусій. Голова НБУ також наголошував, що збереження стійкості та довіри під час екзистенційних шоків залежить від міцного інституційного фундаменту.
Інновації та відповідальність
Обговорення ролі штучного інтелекту та технологій (зокрема у виступах Саймона Джонсона та Фабіо Панетти) зосередилися на думці, що, хоча інновації розширюють можливості, вони не звільняють інституції від відповідальності.
Водночас, як наголошував Саймон Джонсон, зупиняти технології з міркувань безпеки є контрпродуктивним і нереалістичним. Потрібно управляти технологією, зосередившись на збільшенні кількості нових завдань в економіці, які потребують людського досвіду.
Україна як приклад для вивчення досвіду, а не лише як країна, що потребує підтримки
Найбільше мене вразило те, як наші колеги говорили про Україну. Не як про країну, що потребує співчуття, а як про джерело перевірених знань.
Мартін Кохер прямо зазначив, що дії НБУ – це не просто приклад гнучкої політики, а справжнє інституційне досягнення.
Фабіо Панетта відзначив, що, попри винятково важкі умови, НБУ зумів зберегти монетарну та фінансову стабільність, адаптуючи свої інструменти до вимог воєнного часу.
Яцек Ястшембський під час першої панельної дискусії назвав зростання рівня узгодженості українського законодавства з законодавством ЄС – із приблизно 50% до майже 80% в умовах воєнного часу «абсолютно вражаючим».
Під час панельної дискусії на тему «Можливості та виклики для України як лабораторії фінансових інновацій» були наведені цифри, які також варто згадати. 96 зі 100 операцій із платіжними картками – безготівкові.
На завершення
Дякуємо всім доповідачам, учасникам дискусій, модераторам, колегам із Національного банку Польщі і Національного банку України та партнерам, зокрема МВФ та програмі міжнародного співробітництва STEP IN 2 EU, завдяки яким ця ювілейна конференція відбулася.
Я щиро сподіваюся, що наступного року ми зустрінемося в Києві.
Слава Україні!
З повагою редакція Журнал «BANKIR»
